У Національному парку королеви Єлизавети в Уганді стійкий одноокий, триногий лев на ім'я Джейкоб кидає виклик очікуванням і перехитрює суворі правила савани. Цей 11-річний самець зазнав нищівних травм, які прирекли б більшість левів. У 2020 році пастка браконьєра відрізала йому ліву задню ногу. Невдовзі після цього напад капських буйволів залишив його сліпим на одне око. Зазвичай такі порушення — втрата швидкості, потужності та повного зору — призводять до голоду дорослого самця лева, що залежить від вибухових ривків (до 50 миль/год або 80 км/год у проривах), щоб перемогти велику здобич, як-от бородавочники вагою до 440 фунтів (200 кг). Проте Джейкоб блискуче адаптувався, переписуючи свою мисливську стратегію. Відео з термальних дрона, зняті дослідниками з Проекту моніторингу левів Кямбура, показують, що він застосовує тактику, більше схожу на леопарда, ніж на традиційного мисливця на гордість левів. Він ховається в густій рослинності, крадуться на близькій відстані і влаштовує раптові, потужні засідки, замість того щоб влаштовувати тривалі погоні, які вже не може підтримувати. Його навіть бачили, як він викопує здобич із нор, націлюючись на повільніші, більш надійні види для ефективного отримання їжі. Науковець-охоронець природи Олександр Брачковський зазначає, що Джейкоб докорінно змінив свій раціон і підхід. На відміну від більшості тяжко поранених «триногих» левів, які сильно покладаються на підтримку гордості під час вбивства великої дичини, Джейкоб часто полює самотужки або разом із братом Тібу, демонструючи дивовижну незалежність і винахідливість. Його історія виходить за межі мисливської майстерності: він продовжує захищати свою територію і відомо переплив через канал Казинга, наповнений крокодилами та бегемотами — простягаючись приблизно на милю (1,6 км) — у подвигу, який вважається одним із найдовших зафіксованих для цього виду. Поки леви по всій Східній Африці борються зі зменшенням середовища існування, браконьєрством і кліматичними викликами, поведінкова адаптивність Джейкоба підкреслює ключовий фактор виживання. Дослідники продовжують уважно стежити за ним, натхненні тим, як рішучість однієї тварини може вплинути на ширші стратегії збереження в умовах змін у світі.

Китайські вчені виявили природний графен у зразках місячного ґрунту, зібраних на Місяці. У реголіті, знайденому з відстані майже 240 000 миль (384 400 км), дослідники виявили крихітні вбудовані лусочки цього надзвичайного вуглецевого матеріалу. Зразки були повернуті на Землю китайською місією Chang'e-5, яка приземлилася на Місяць у 2020 році і принесла приблизно 3,8 фунта (1,7 кг) місячного матеріалу для детального дослідження. Графен складається з одного атомного шару атомів вуглецю, розташованих у шестикутній сітчастій решітці. Відомий як «чудо-матеріал» або «надматеріал» з моменту ізоляції у 2004 році, він має виняткові властивості: він є одним із найміцніших відомих речовин, перевершує мідь за електропровідністю та відзначається у теплопередачі. Ці характеристики роблять його дуже перспективним для застосувань в електроніці, зберіганні енергії (наприклад, сучасних акумуляторах) та високопродуктивних композитах. Високороздільна візуалізація та аналіз виявили графенові пластівки, що складаються з 2–7 шарів у зразках. Хоча сліди вуглецю з'являлися в попередніх зразках місії «Аполлон», це перше однозначне підтвердження природного кількошарового графену на Місяці, що свідчить про те, що він може бути більш поширеним у місячному середовищі, ніж вважалося раніше. Це відкриття породжує цікаві питання про походження Місяця. Поширена гіпотеза гігантського зіткнення стверджує, що Місяць утворився приблизно 4,5 мільярда років тому з уламків після зіткнення протопланети розміром з Марс (Тея) з ранньою Землею — катаклізму, який, як очікується, випарує і виснажує леткі елементи, такі як вуглець. Наявність графену кидає виклик цьому, свідчачи або про залишкову власну хімію вуглецю, або про подальшу доставку та обробку через удари метеоритів, взаємодію сонячного вітру чи інші механізми. Вчені припускають, що графен, ймовірно, утворився внаслідок природних процесів високої температури та високого тиску на Місяці, таких як давня вулканічна активність, бомбардування мікрометеоритами або нагрівання, викликане ударом — що відрізняється від контрольованого хімічного осадження пари або механічних методів ексфоліації, які використовуються для його утворення на Землі. Окрім переписування аспектів місячної геологічної історії, це відкриття підкреслює, як екстремальні позаземні умови можуть спонтанно генерувати передові наноматеріали. Речовина, яка залишається складною та дорогою для ефективного виробництва тут, на Землі, може формуватися природним шляхом на поверхні Місяця, відкриваючи потенційні інсайти для майбутнього використання ресурсів на місці у космічних дослідженнях і навіть для нових технологій виробництва, натхненних космічними процесами.

Лікар показує найкращий спосіб виносити дітей після 6 місяців.